Береза: Під’їхав на зустріч біля Новуса. Стою чекаю приятеля. І поки не приїхав мій приятель, то вирішив зайнятися просвітою водіїв, які запаркувалися на місцях для людей з інвалідністю…

Про користь доброго слова, необов’язковості наявності пістолета і користі правильно вбудованих комунікацій.

Під’їхав на зустріч біля Новуса. Стою чекаю приятеля. І поки не приїхав мій приятель, то вирішив зайнятися просвітою водіїв, які запарковалися на місцях для людей з інвалідністю. Підходжу до першої машині. У ній сидить мила блондинка. Питаю чи є у неї інвалідність? Вона відповідає, що ні. Кажу, що тоді вона повинна звільнити це місце. У відповідь чую, що вона таки не надовго. Я їй ввічливо пояснюю, що не можна закони порушувати, навіть якщо недовго. І що треба звільнити місце. Вона посміхнулася і звільнила.

Повертаюсь до “ренж” і задаю питання про інвалідність. У відповідь чую, що немає, але місця ж для людей з інвалідністю поруч. Пояснюю, що вони не тільки справа і зліва, а й на тому місці, де зараз стоїть машина. І додаю, що треба б місце звільнити. Водій каже, що згоден і їде.

Підходжу до третьої. Стукаю у вікно і воно опускається. Спереду сидять два джигіта. Ставлю їм те саме запитання про інвалідність. Бачу, що їх очі стають, як чайні блюдця, а бороди починають ходити з боку в бік і чую “- Э, ты что хочэшь этим сказать?”  Кажу їм, що можу зрозуміти, якщо наявність інвалідності або каліцтва дає їм право стояти на місцях для людей з інвалідністю. Джигіт з сидіння пасажира вискакує з машини, дивиться на знак праворуч і на малюнок на асфальті, після чого звертається до свого напарника емоційним набором слів, з яких я не зрозумів зовсім нічого, і повернувшись до мене каже “- Э, брат, нэ видэл! Сейчас уедим!” І вони переїхали на інше місце.

Загалом, поки я проводив лікнеп першим трьом машинам, то інші, подивившись на все це, переїхали на інші місця. Тепер ви можете порівняти, як було і як стало. На верхньому зображенні початок, а на нижньому – фінал. Машина, що стоїть на нижній фотографії на парковці для людей з інвалідністю, має на це право. І хочу звернути увагу, що спілкування проходило ввічливо, коректно, без використання ненормативної лексики або ще якихось агресивних інструментів комунікації. І спрацювало. Чому? Та тому що більшість людей готові чути аргументи і не хочуть бути гавном. І коли ти з ними розмовляєш по-хорошому, то найчастіше досягаєш бажаного результату при мінімумі зусиль.

Борислав Береза 

Думка редакції сайту може не збігатися з позицією автора. Редакція не несе відповідальності за зміст блогів.